Моранді помер 3 січня 2025 року в місті Модена. Причиною смерті став крововилив у мозок, повідомив Антоніо Рінальдіс, співавтор книги про життя Мауро. Про це пише The New York Times.
Мауро Моранді оселився на Budella в 1989 році, майже випадково. Подорожуючи з друзями на катамарані, він натрапив на цей мальовничий острів і відразу закохався в нього. Він залишився жити у старій хатині часів Другої світової війни, милуючись красою природи та уникаючи міської суєти.
“Я хотів втекти від суспільства і знайти просте життя”, – сказав Мауро. Він жив без електрики, використовуючи сонячні панелі та автомобільні акумулятори для зарядки телефону та планшета. Їжу та книги він діставав під час подорожей на сусідній острів Ла-Маддалена.
Моранді став неофіційним опікуном Буделлі, відомого своїм пляжем з рожевим піском. Його головним завданням був захист крихкої рівноваги екосистеми острова від туристів, які могли пошкодити унікальний пляж.
«Я хотів, щоб люди зрозуміли, чому природу потрібно берегти», — сказав Мауро.
Згодом він почав ділитися фотографіями та історіями про острів у соціальних мережах, привертаючи увагу громадськості до екологічних проблем.
Вимушений від'їзд
У 2016 році острів перейшов у власність держави і став частиною національного парку Архіпелаг Ла Маддалена. Влада вимагала від Моранді покинути острів через небезпеку для його здоров'я та невідповідність його житла будівельним нормам.
Незважаючи на кампанії підтримки, петиції з понад 75 000 підписів і численні інтерв’ю, Мауро був змушений залишити Буделлі в 2021 році. «Я залишаю надію, що острів залишиться таким же прекрасним, як я зберігав його 32 роки»– написав він перед відходом.
Спадщина Мауро Моранді
Моранді народився 12 лютого 1939 року в Модені. До своєї «острівної» епопеї він працював учителем фізкультури. Залишилися три дочки, брат і шестеро онуків.
Його життя надихнуло на написання книг, зйомки документальних фільмів і навіть на створення пісень. Для багатьох він став символом любові до природи та прагнення до гармонії з навколишнім середовищем.
Після його смерті один із його шанувальників написав: «Вдалої подорожі, Мауро. Тепер ніхто не вижене тебе з улюбленого острова».
