Супутниковий інтернет Starlink від SpaceX, який відіграє ключову роль у забезпеченні зв’язку на українському фронті, виявився недостатньо швидким для ефективного керування наземними роботизованими комплексами (ГРК), які використовують наші військові. Про це пише Space.com.

За останній рік Україна перекинула на передову тисячі НРЦ, які виконують завдання з доставки боєприпасів, евакуації поранених та наступу на позиції російських військ. Однак встановлені на цих машинах термінали Starlink забезпечують передачу даних лише близько 10 Мбіт/с, що призводить до низької якості відеопотоку. Це ускладнює дистанційне керування роботами, особливо коли вони швидко рухаються.

Генеральний директор українського стартапу з виробництва дронів Huless Вадим Бурукін пояснив, що для безпечного керування роботами необхідна частота відео не менше 30 кадрів на секунду.

“Якщо ви хочете їхати швидко, вам потрібна частота кадрів не менше 30 кадрів на секунду, щоб мати можливість керувати роботом. Якщо у вас лише 10 кадрів на секунду і ви рухаєтеся швидко, велика ймовірність, що ви опинитесь на мінному полі чи на дереві”, – розповів Вадим Бурукін.

Space.com пише, що за даними джерел, пов'язаних з Міноборони України, в нашій країні активно використовується до 200 тисяч терміналів Starlink, що робить її найбільшим користувачем цієї технології в Європі. Однак велика кількість пристроїв, особливо на передовій, призводить до перевантаження системи та зниження швидкості руху наземних роботів приблизно до 10 км/год.

Українські наземні безпілотники

Дієго Еррера Карседо/Анадолу

Керівник мережі програм підтримки бізнесу Ukrainian Tech Exchange Андрій Довбенко зазначив, що на такій швидкості роботам потрібно до двох годин, щоб подолати «сіру зону» шириною 20 км, що підвищує ризик їх знищення російськими дронами FPV.

«Це досить повільно для [наземних роботизованих комплексів]. Бажано, щоб їх швидкість була не менше 20 кілометрів на годину», – наголосив Андрій Довбенко.

Крім того, термінали Starlink часто виходять з ладу через вібрації під час їзди по пересіченій місцевості. Сигнал також погіршується погодними умовами та перешкодами, наприклад верхівками дерев.

Для вирішення цих проблем українські інженери розробили спеціальні дрони, які піднімаються на висоту до 150 метрів і несуть ретранслятори сигналу. Це дозволяє збільшити дальність зв'язку між НРК і оператором з кількох кілометрів до понад 40 км. У свою чергу літаючі дрони за допомогою ретрансляторів можуть працювати на ще більшій відстані – до 80 км від оператора, залишаючись поза зоною дії безпілотників противника.

Окрім технічних рішень, українські розробники працюють над автономними навігаційними системами на основі штучного інтелекту. Такі системи дозволять бойовим машинам працювати без постійного контролю з боку оператора, що зменшить залежність від сигналу Starlink і підвищить стійкість до радіоперешкод.

Незважаючи на обмеження, Starlink залишається критично важливим для України. Андрій Довбенко підкреслив, що технологія не розроблялася для військових потреб і має свої межі.

“Starlink має багато застосувань на війні, але він не розроблявся спеціально як військова технологія, тому має свої обмеження. Було б добре мати альтернативи. Але чи можна реально створити альтернативу Starlink у великих масштабах? Напевно, ні”, – сказав Довбенко.

До речі, нещодавно українська компанія DevDroid створила універсальну «операційну систему» ​​Droid Box для наземних дронів. За словами компанії, Droid Box – це буквально мозок наземного дрона, що відповідає за зв’язок, контроль та інтеграцію бойових модулів.